Зі мною таке було лише раз. Просто перехопила себе на тому, що думки в голові линуть українською...було незвично і цікаво. Дивне відчуття. Я можу раптово перейти на розмову українською. Якщо співрозмовник до мене так звертається. Це майже рефлекс – відповідати тією мовою, якою до тебе звертаються (звичайно, якщо ти на ній знаєсся). Хоча інколи не виходить.. І тоді починається ламання язика і спроба втекти від суржика в той чи інший бік... Частіше цей бік виявялється російським. За звичкою.. Як почати весь час думати ураїнською? Просто потрібно весь час спілкуватися нею. А як це зробити якщо всюди, і вдома і на роботі, або російська або суржик?!Мабуть, більше читатиму, та слухатиму пісень та новин. Українською. Бо я не хочу, щоб моя дитина вживала суржик. До речі, «Тачки» з Харатьяном – ніщо у порівнянні з нашим Сирником :РА ще, українська – чудовий засіб здихатися небажаних співрозмовників в асьці :-Р)) Як з`ясувалося 8-)
Як почати весь час думати ураїнською? Просто потрібно весь час спілкуватися нею. А як це зробити якщо всюди, і вдома і на роботі, або російська або суржик?!
Мабуть, більше читатиму, та слухатиму пісень та новин. Українською. Бо я не хочу, щоб моя дитина вживала суржик.
До речі, «Тачки» з Харатьяном – ніщо у порівнянні з нашим Сирником :Р
А ще, українська – чудовий засіб здихатися небажаних співрозмовників в асьці :-Р)) Як з`ясувалося 8-)
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
